Одягають
чорні стрічки наші села і міста
Гине за
рідну Вкраїну наша молодь золота.
Чергова сумна звістка
сколихнула наших краян – 31 січня жахлива війна на сході України забрала життя
ще одного славного воїна, військовослужбовця 128-ої гірсько-піхотної бригади,
уродженця Вербова 35-річного Володимира Дідуха.
У зоні проведення АТО Володимир
Васильович Дідух – із серпня минулого року. Перед тим навчання проходив у
військовій частині м. Мукачева. Служив водієм-санітаром в смт Щастя, потім – у
ще одній «гарячій точці» - Дебальцево. Разом із медиками, представниками
Червоного Хреста перевозив поранених бійців, надавав їм допомогу.
Народився Володимир Дідух 27
серпня 1979 року в с. Вербів (Старий Вербів). У 1994 р. закінчив місцеву школу.
Добре вчився, любив займатися спортом. Згодом працював водієм у ТзОВ Вербів, трудився на полях, у всьому
допомагав батькам, піклувався про хвору матір.
На Різдвяні свята, перебував удома на ротації,
відвідував Богослужіння у церкві, колядував і веселився з рідними й товаришами,
мріяв про мир, будував плани на майбутнє.
Не судилося…
Всередині січня Володимира
вербівчани знову проводжали на війну, в гарячий небезпечний Донбас. Востаннє.
Страшні бої під Дебальцевом приносять щодня нові втрати... Не обминула ворожа куля на цей раз воїна Володимира Дідуха... Останні його слова були "Я живий, мамо...", після чого зв'язок з сином обірвався.. Обірвався назовсім...
Вірив – ще
зовсім недовго й переможем ворогів.
Не плачте,
мамо, не плачте, тату, і ти, сестричко, не ридай,
Бо я
пішов, щоб захистити Україну – наш рідний край.
Ніколи не забудемо Тебе, наш
Друже, наш нескорений Герою!
Схиляємо голови і дякуємо за Твою жертовність, яку приніс ТИ щоби ми щасливі були...
Схиляємо голови і дякуємо за Твою жертовність, яку приніс ТИ щоби ми щасливі були...
Немає коментарів:
Дописати коментар