середу, 26 грудня 2012 р.

Святий Миколай ступає - Різдвяні свята закликає

                    Коли замерзла річка й хурделиця гуде,-
                    По білому килиму зима до нас іде.
                    Зимонько чудова, зимонько завзята,
                    Ти щораз приносиш нам великі свята:
                    На Андрія - жарти, Миколай - гостинці....
                    Ще й Різдво Христове - вогні на ялинці.
 
Дивиться з неба Святий Миколай на людей, на діточок отих і серце його радіє,
як і тоді, коли він ще жив на землі.

 
         Коли хтось хоче дістати подаруночок і своєю поведінкою заслужив на це, то може в щирій дитячій молитві випросити дари Святого Миколая.



       Їдуть санчата поміж зірочками, перескакують з хмаринки на хмаринку, дзвоники срібно дзеленчать, місяць-молодик показує дорогу, якою завітав до нас Миколай, ведучи за собою наступні свята Різдвяного циклу - Новий рік і Різдво Христове.
 
 
        Так будьте благословенні і щасливі в цей Різдвяний час всі - і дорослі і малі. Бо найбільше щастя в житті - робити добро, щоби радісно й мирно на серці було, щоби гідно зустріти народження Спасителя людства.
 


                      Юні читачі бібліотеки на святі Миколая в церкві Пресвятої Трійці.



пʼятницю, 30 листопада 2012 р.

Відроджуємо духовні святині



Історичні пам'ятки та  культура.... Духовна архітектура, історія та сьогодення...
Однією із старовинних пам'яток  історії  культури та архітектури Бережан є Вірменська церква Різдва Діви Марії.
 
 Історія її сягає кінця УІІ ст., коли перші вірмени поселились в місті. У 1710 році, за дозволом пана Адама-Миколи Сенявського, була зведена дерев'яна культова будівля, яка проіснувала до 1746 р. На місці попередньої у 1764 р.постала друга споруда. Новий культовий комплекс став духовним центром не тільки громади Бережан, а й довколишніх повітів (Збаразького, Зборівського, Підгаєцького, Тернопільського та Теребовлянського). Пожежа 1810 року завдала значних пошкоджень, але проведені реставраційні роботи відновили духовно-релігійне життя, яке тривало до кінця другої світової війни. Потім тут був склад. А після розпаду СРСР - взагалі була закинутою.
 
 
Зовсім недавно тут розпочались відновлювальні роботи за рахунок пожертв деяких  жителів міста:
 
 
 укріпили фундамент, перекрили дах,
 
 
 
 
 планується реставрація інтер'єру храму згідно його первісного вигляду.
 
 
У 2014 р. Вірменській церкві виповниться 250 років. На цей час планується її відкриття та освячення.
 
 
 
 
Тож не будьмо байдужими!
Подаруймо нашим дітям, молоді життя цієї прекрасної, намоленої віками, духовної споруди!
 
 

пʼятницю, 16 листопада 2012 р.

Володимир Мота на вербівській сцені



Вербівський народний дім насолоджувався звуками цимбал та сопілок, домр і баянів, а ось бандура тут зазвучала вперше. Та неабияка бандура, у ній живе ціла  історія.





 Змайстрована  вона самодіяльними полоненими майстрами під керівництвом Ярослава Бабуняка. Її корпус  виготовлений із бочкових дощечок з-під оселедців, гарматні гільзи використовували для кріплення струн, а з телефонного дроту  натягнули 54 струни. Такі інструменти були виготовлені для Володимира Моти і 2-х його товаришів, які під орудою Я. Бабуняка створили тріо,  пізніше квартет з бандурами і дали понад 140 концертів у складі ансамблю військовополонених "Бурлака" як у таборі, так і за його межами.


 В цей день струни історичної бандури мовчали, мовчали світлою пам'яттю свідків тих подій, пам'яттю Ярослава Бабуняка - "батька рімінських бандуристів".




 Цього дня вербівчани насолоджувалися співом та грою Володимира Моти - живого свідка тих жахливих подій минувшини. І хоч  живе він у далекому Квебеку, але і по сьогодні служить Україні бандурою, понад півстоліття звеличує козацьку славу та історію і зачаровує могутнім голосом та зворушливим співом, незважаючи на свій 85-річний  вік.









Маестро - частий гість в Україні, якій щоразу сповідується могутнім басом у щирій любові до рідної пісні, рідного краю.
 
 

четвер, 18 жовтня 2012 р.

Без любові нічого не буває...

Ясним і погожим днем Бережани презентували книгу-альбом Андрія Кіся "Сльози і камінь" . Презентація проходила в приміщенні  виставкового залу ДІАЗу. Автор книги порушив важливу тему про збереження давніх некрополів. Майже половина світлин зроблена на батьківщині автора - у Підгайцях та ст. Місті.


За словами автора, його книга - спроба зафіксувати для наступників ту "кам'яну красу", яка зникає на наших очах під мармуром граніту.



На презентації  мали слово львівський філософ Роман Кісь,



директор Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бережани В.П.Зорик,


науковий співробітник музею книги Ярослава Мазурак.

 

вівторок, 11 вересня 2012 р.

Піснею служив Господу й Україні


                                                                   "... що найкращого є
                                                                   В серці й мислі народу мойого,
                                                                   в твоїх звуках, як в арфі
                                                                   безсмертній жиє
                                                                  й дожива воскресіння нового..."
Богдан Лепкий

Маестро Ярослав Бабуняк, уродженець села Вербів, що на Бережанщині, понад півстоліття проживав у Великобританії (Манчестері), далеко від рідної землі, але всі ці роки був душею з Україною і з Богом у серці - залишився талановитим маестро, визначним українським хоровим диригентом.
Народився Ярослав Бабуняк 2 січня 1924 року у селі Вербів, Бережанського району. Мати Ольга, родом зі Львова, своїми колисковими дала Ярославу перші уроки співу. Батько, Ілярій Бабуняк, уродженець села Тростянець цього ж району, знаний як палкий патріот України, активний просвітянин, колишній січовий стрілець, директор Вербівської школи, засновник та диригент церковного чоловічого хору села Вербів у 20-30-х роках.

Освіту Ярослав здобував у Вербівській школі, а продовжив навчання разом з сестрою Іриною в Бережанській гімназії, куди у 1930-1940 рр. було переведено професора співу.

На довгі роки доля розлучила Ярослава з рідним селом...
Життя, мов та сорочка, яку вишивала юна вербівчанка Катря для сестри його Ірини, бавлячи малого Славка, мережило яскраві і темні дні, місяці, роки розлуки з рідною землею...

І лише в червні 1995 року відбулася перша подорож на Батьківщину -  Україну, в дороге серцю село - не самого, а зі всім своїм мистецьким багатством - з хором "Гомін".


Лише тоді Ярослав мав змогу вклонитися рідній землі, вклонитися рідному селу, притиснути до своїх грудей тих, хто няньчив його в далекому дитинстві і всі ці роки пам'ятав і любив його, наче рідного сина.



Хоч згасло його життя та ім'я  ЯРОСЛАВА БАБУНЯКА яскраво світитиме в сузір'ї видатних українських митців та ніколи не згасне в нашій пам'яті.

четвер, 6 вересня 2012 р.

Барви літа очима студентів

Перші акорди золотої, чарівної осені виграють в повітрі, але в пам'яті нашій ще зринають літні сонячні дні з незабутніми враженнями. Бо ж у літа спектр барв безмежний. І найчуттєвіше на них реагували творчі натури, особливо молоді. Як цей спектр переломлювався у відчуттях студентів Віталія Шупляка (сина відомого Олега Шупляка - українського художника, педагога, члена НСХУ) із Львівської національної академії мистецтв і Павла Запотоцького із Тернопільського медичного державного університету можна побачити у виставковому залі ДІАЗ. Виставка експонуватиметься до 10 вересня.

Хлопці влаштували свої перші персональні виставки. Ідею подала керівник табору відпочинку "Край" Галина Проців, на очах якої постли і живописні роботи Віталія Шупляка, і фотоетюди Павла Запотоцького.

Херсонес



Бухта
















Було це в Криму, на  березі Чорного моря, де вже декілька років відпочивають бережанські діти. На цей раз підібралася група різносторонньо талановитих особистостей, і на завершення таборування вони влаштували і виставку, і музичний вечір. Глибоко вражена і захоплена побаченим, Галина Петрівна не могла затаїти відкритих талантів і не запропонувати їм представитися у рідному місті.

Всього на виставці 30 живописних робіт, з них 13 олійних.
Варто побачити і зачаруватися!

четвер, 30 серпня 2012 р.

Семінар бібліотекарів

Духовність - це внутрішній світ людини.
Духовні цінності... духовне відродження - слова говорять самі за себе.
І саме про відродження духовності йшла мова на семінарі бібліотечних працівників району "Джерела відродження духовності - відродження України", який організувала Бережанська районна бібліотека для дітей.
 

Насиченою вщент була програма семінару - від повчань духівника о. Василя Онищука до виступів запрошених гостей - вчительки християнської етики Т. Є. Сеньчик, директора навчальної частини виховної колонії П. М. Довбенка, консультацій фахівців районної бібліотеки О. В. Чибрас, Н. Г. Капусти, О. І. Паньків.


Учасники і гості семінару мали можливість побувати на екскурсії по місцях історичного та духовного рівня, яку майстерно провела учений секретар ДІАЗу Н.І.Волинець. Бо ж Духовність - це Вершина, до якої потрібно йти все своє життя. Це - дійсно Храм людської душі, Храм відродження України.






А вершиною семінару став тренінг для бібліотекарів району "Бібліотека і бібліотекар в електронному світі, Ефективні прийоми пошуку інформації в Інтернет. Значення бібліотек у розвитку якісного краєзнавчого та духовного контенту", вміло проведений фахівцями Тернопільської обласної бібліотеки для молоді Світланою Воробель та системним адміністратором п. Борисом.



ЩИРО ВДЯЧНІ ВСІМ ГОСТЯМ І УЧАСНИКАМ СЕМІНАРУ!