Сльози голодомору

БІЛЬ ДУШІ ЛЮДСЬКОЇ

Голодомор33. Проект пам'ятного знаку.

Картини-сканімації та скульптури-ілюзії. Олег Шупляк.

Паркова скльптура "Мамаєва душа". Олег Шупляк. 2017р.

Дара Корній "Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи"

УСПІХ ТВОРЧОЇ МАЙСТЕРНІ ДАРИ КОРНІЙ

У кожному слові – теперішні дні

Вербів - найкраще село з його звичаями та обрядами

Вербів - Легенда про татарський напад, церкву, що запалася, та Ганину і Мицкову долиниобрядами та звичаями

Перша документальна згадка про село Вербів датується 1448 р. 
 За переказами, село у давнину було там, де нині хутір Старий Вербів.
Про факт знищення Старого Вербова і переселення тих людей, які чудом врятувались від татарського поневолення до криниці, що на Голодівці, існує багато переказів, а також назва хутора Старий Вербів. Про те, що Старий Вербів був попередником Вербова свідчать немало фактів, зокрема легенда-переказ про Ганину долину.

Легенда про татарський напад, церкву, що запалася,

та Ганину і Мицкову долини

  За переказом-легендою с.Вербів у давнину було там, де зараз знаходиться хутір Старий Вербів. Тут, у мальовничому місці, біля лісу, якраз в центрі хутора, витікають три кринички, які овіяні давньою легендою про те, як запалася церква, чому долину неподалік називають Ганиною, а в протилежному боці – Мицковою.

Колись, у давнину, коли татари приходили в наш край, село було розташоване на місці теперішнього хутора Старий Вербів. Густі ліси, що стіною обступили село зі всіх сторін, немовби захищали прадавніх жителів від небезпеки. І жили вони своїм буденним життям, дбаючи про таке ж спокійне життя для своїх нащадків.

Серед такого казкового і розкішного раю, в центрі села, на пагорбі, стояла церква. Вона велично красувалася на все село, а в святкові дні до неї приходили жителі. Вони щиро молились Всевишньому, просили у Нього щастя, добра, щедрого врожаю, щоб лихо, нещастя і ворожий спис обминали їхню оселю.

…Була неділя. У церкві багато людей. Більшість жителів була тут, бо вінчалася молода пара.

Раптом з'явилися татари. Немов скажені собаки, вони оточили свою жертву, щоб розірвати на шматки село, а його мешканців забрати в полон. Побачивши опустіле село, татари кинулися до церкви. Люди зачинилися у своїй святині і не пускали лютих ворогів. Через таємний хід непомітно пройшли тільки молодий з молодою. Вони побігли в ліс – до єдиної надії, де можна було б зберегти життя. Та лихо не обійшло стороною, а нещасна доля не пощадила молодих сердець… Обох побачили татари і кинулись наздоганяти  нещасну пару. Молодий, щоб зберегти життя коханій, кинувся у протилежний бік, заманюючи за собою оскаженілих татар. За ним і кинулися вороги. Наздогнавши юнака у мальовничій долині, вони вирішили взяти його в полон. Зав'язався нерівний бій. Та недовго тривав поєдинок. Не дався живим юнак у руки татар. Тоді татари зі злості відтяли голову відважному юнакові.

Сумно дивилася на цей поєдинок розкішна природа, росою плакала земля - матінка, коли ясні оченята гасли, а душа юнака покидала цей чарівний світ. І впала голова хороброго витязя у цій долині, а за нею шапка його. Мицковою звали цю шапку, яку носив молодий. І прийняла долина мертве тіло юнака в свої обійми. Те тіло, яке так і не зазнало пестощів коханої. А долину, де загинув відважний хлопець, з того часу стали звати Мицковою.

MVI 7271 Маленька щедрівонька у бібліотеці