З Героєм прощалася вся Бережанщина...

Мені так шкода кожного життя,
Яке війна на Сході обірвала.
У небо йде солдат без вороття,
А вдома мати так його чекала...

              Олександр Філь воював у зоні АТО на Сході України, відколи там почалися бойові дії. Разом з іншими бійцями охороняв аеропорти Донецька та Луганська. Був єдиною дитиною у родині. Його виховали мама з бабусею. Був учасником молодіжної, спортивно – патріотичної організації «Сокіл».

             Кажуть ворожа куля чомусь вибирає найкращих...Так воно і є - найсміливіші, найкращі завжди на передньому краї  і ніколи лякливо не ховаються за спинами інших. Вони, за словами Ліни Костенко, як Атданти, які тримають небесну блакить на своїх дужих плечах... Інакше ми ніколи не побачили б справжньої висоти.

           Його коротке життя (19 років!!!) наскрізь прорізує болем  і заклинанням наші серця : ЖИВІТЬ ПО СОВІСТІ! Не продавайте за тридцять срібняків   совісті, честі, безхмарної синьої блакиті, бо за гріхи наші, ціною власного життя, дуже часто юного, розплачуються  Герої наші. Та чи гідні ми цього?..

      

Герої не вмирають!
Бо куля душі невбива...
Вони як підсніжники – з зими  воскресають,
Безсмертне є їхнє життя!

о. П. Половкко

СЛАВА ТОБІ, ГЕРОЮ!