вівторок, 7 липня 2015 р.

Вербівчани - юні туристи-краєзнавці



Короткий опис туристично-краєзнавчого походу читачами Вербівської бібліотеки та учасниками походу, які здійснили цей захід  по маршруту Вербів –Поручин – Залужжя – Краснопуща – Розгадів (Зборівський р-н) – Жуків – Вербів.

Мета пішохідної екскурсії:

Ознайомлення з географією рідного краю, з його історичним минулим, а також із місцями, де народились, жили і творили співці стрілецької слави Левко Лепкий, Роман Купчинський, Богдан Лепкий, Сильвестр Лепкий - співставити - прочитане в книжках і побачене НАЯВУ.

Окрім того,  ще відвідали Краснопущанський монастир Отців Василіан, оскільки нам відомо, що саме звідти перевезено у церкву с. Вербів іконостас, який  є і  окрасою і гордістю нашої греко-католицької церкви Успіння Пречистої Діви Марії.

Вирушили  із Вербова о 8год. 30 хв.Учасників походу супроводжували – вчитель історії Часковський В.М., вчителі молодших класів Воврик О.М., Чепіль Г.З., Огородник З.З.

Перші кілометри походу далися легко. До села Біще, а це 5 км,  пройшли пішки за 1 годину. Тут  зайшли до приміщення костелу, яке було дуже пошкоджено в роки Другої світової війни, а в роки Радянської влади служило складом колгоспу. Ця історична пам’ятка, яка є на українській землі повинна би якось краще поціновуватись  нашим народом. Даний  католицький храм вважався одним із досить багатих на Західному Поділлі.

Саме сюди у 80-х роках ХХ ст. прибула експедиція польських « істориків-краєзнавців», яка за переказами місцевих жителів – зуміла знайти в руїнах костелу золоті фігури дванадцяти апостолів. З цим скарбом "історики" виїхали невідомо куди...

Про це розповів учасникам походу місцевий чоловік, який пас корову на подвірї костелу. Дуже жаль, що цей скарб пропав. Адже золоті фігури апостолів могли б бути джерелом для відбудови цього храму.

Правда, зараз іде відбудова костелу – про це було повідомлено нам  довідались  громадянином Польщі, який керував в цей час робітниками, які здійснювали ремонт. Розмовляв з нами на польській мові.

У с. Біще  відвідали школу і, перейшовши через пішохідний міст через Дунаївський рукав Золотої Липи, а також через залишки залізничної дороги, яка зв’язувала Підгайці – Бережани – Львів –  опинились в с. Поручин, де наприкінці ХІХ ст. у місцевій церкві служив службу отець Сильвестр Лепкий. Тут народився Левко Лепкий – січовий стрілець, автор багатьох стрілецьких пісень, в т.ч. «Чуєш, брате мій…». На батьківщині Лепкого ми відвідали будинок-музей, де встановлена меморіальна дошка в пам’ять про Левка Лепкого.
Дальше  дорога пролягла через населений пункт Залужжя, а далі лісовою стежкою до Краснопущі – мальовничого куточка Бережанщини, де на початку ХУІІ ст. було засновано монастир отців Василіан.  Дуже цікава легенда про монастир у Краноспущі. 

Навколишня місцевість була зайнята лісами, яка належала містечку Поморяни (сучасна Львівська область). За легендою Ян Собеський, гуляючи дрімучими лісами, заблудився. Шукаючи виходу з лісу, подався слідом сарни, що привела його до маленької  хатини в лісі. Старий пустельник по імені Петро, що вийшов з неї, впав на коліна перед Собеським, передвіщаючи йому, що буде він королем Польщі. За приємне побажання і те, що пустельник показав йому дорогу на Поморяни,  Собеський обдарував його територією, яку він зміг за день обїхати конем. По тих слідах і донині є великі камені з написами про дарунок Яна Собеського. Територія ця складала 500 моргів лісу, який згодом в значній мірі очищений від дерев. На місці хатини пустельника було збудовано церкву. Фактично монастир отців Василіан започаткували отці Варлаам і Теодозій зі Львова в 1609 році за благослованням львівського єпископа Атанасія Жемборського. Місцевість тут дуже мальовнича, з трьох боків – дрімучий ліс, у видолинку лісу витікають джерела. Перша деревяна церква тут простояла до пожежі в 1899 році. В 1906 році на її місці збудовано муровану церкву і монастир.

 Щорічно, 7 липня на Івана,  в монастирі і околиці проходять  відпусти, куди тягнуться нескінченні потоки людей із близьких та далеких сіл і міст.


 



Немає коментарів:

Дописати коментар