Помер священик, борець за віру й історію живу.
Та хто ж про нього правду розповість, як свято хрест свій ніс,
вірив і служив нам багато літ...
Кажуть: людина живе доти, доки її пам'ятають люди.
11 років минуло цьогоріч з часу його відходу у вічність, а люди з теплотою згадують і досі як священика, як музейника і як патріота. Це отець Михайло Немелівський.
Глибока віра, працьовитість і жертовність - це ті головні риси, якими Господь наділив його, і які були головною рушійною силою у житті.
Характер отця Михайла - толерантність, вроджена мудрість, уміння лагідно розмовляти, тонко відчувати внутрішній світ парафіян - забезпечив йому авторитет і багатолітню працю в селі.
А ще парафіяни з теплотою згадують, як ревно він йшов до свого прагнення привести паство до греко-католицької віри, створити і відкрити при церкві музей, який би досконаліше зміг відображати духовну спадщину часів випробувань, зберегти від затрат й фізичного знищення рідкісні, можливо, єдині уцілілі святині. Це і релігійна атрибутика, і різьба - чудовий витвір мистецтва ХУІ-ХУІІ ст. - статуї святих мучеників.
Було в отця ще багато планів щодо діяльності свого "дітища"...Але несподівано завершився земний шлях патріота української церкви, української історії, а в спадок залишилася недоспівана "Лебедина пісня" його...
Пам'ять про о. Михайла залишається нетлінною. Про це засвідчив вечір "На вівтар служіння Богові й Україні", організований працівниками ДІАЗ, у віданні якого перебуває сьогодні музей.
Також виникла ідея щодо створення книги спогадів про Михайла Немелівського - священика, колекціонера, музейника, людину-патріота. Тож запрошуємо всіх, хто знав його, приєднатися до цієї книги.
Немає коментарів:
Дописати коментар