Високе небо Богдана Лепкого

 Що найкращого є

В душі-мислі народу мойого,

В твоїх звуках, як в арфі безсмертній,

жиє, 

Воскресіння чекаючи свого.

Б.Лепкий

         Талановитий  Син Золотого Поділля  Богдан Лепкий  був вшанований годиною пам'яті  музеєм  Б. Лепкого, 72-роковини які відзначаються  цьогоріч. Запаленням свічки, молитвою та хвилиною мовчання вшанували присутні пам'ять нашого славного земляка.

       Про творчу й громадську діяльність, останні роки життя Б. Лепкого розповідали у виступах о. Василь Онищук, 

керівник музею Олег Захарків, старший науковий співробітник Наталія  Стрілець,

 науковий працівник музею книги Ярослава Мазурак

     

   Надзвичайно зворушливо описаний похорон Б. Лепкого письменником, лауреатом премії імені Братів Лепких Романом Коритком: "Коли над гробівцем, куди поклали труну з тілом Лепкого, виросла стрімка гора з квітів та вінків і прозвучала прощальна журалина пісня, люди у задумі рушили до виходу. І тоді раптом з-поміж хмар...почулося відлуння церковного дзвону. Звоніння чули всі, але ніхто не знав, звідки воно доноситься. Люди слухали і самі собі не вірили, що чують  дзвони, бо знали, що німці заборонили дзвонити на похоронах. І далі молились, поки не усвідомили, що оце дзвоніння, мов стая голубів, наче мінорна гама звуків, долітало десь зі сходу, з Галичини - з Крегульця, Бережан, Поручина, Жукова...". 

   Поховали Богдана Лепкого тимчасово в гробівці його приятеля Гната Шайдзіцького.

        "Тимчасовість", на жаль, триває і досі...