пʼятницю, 21 червня 2013 р.

Бережанщина - край чудовий: Мелодії його душі

Бережанщина - край чудовий: Мелодії його душі:           Знов журавлі летять у вирій, - і десь зникають уві млі... Погляньмо, друзі мої щирі, який наш слід на цій землі -   це...

Мелодії його душі


          Знов журавлі летять у вирій, -
і десь зникають уві млі...
Погляньмо, друзі мої щирі,
який наш слід на цій землі -
  це слова із вірша Богдана Кусеня, крила яким дав Василь Подуфалий і вони стали піснею.


          А слід на цій землі залишився чималий, як зі сторони Митця, так  із сторони Бережанської районної бібліотеки, яка презентувала бібліографічний покажчик "Доля судила жити з піснею. Василь Подуфалий", укладачем якого є бібліограф  районної бібліотеки Віра Палій.


          " Нам дуже приємно, що саме цей бібліографічний покажчик зайняв перше місце в обласному конкурсі на кращий бібліографічний покажчик", - сказала у вступному слові директор районної бібліотеки Алла Заруцька.


              В цій невеличкій книжечці зібрана, впорядкована й увіковічнена творчість нашого краянина, педагога, фольклориста, краєзнавця, літературознавця, композитора і художника, громадського діяча, одного з перших відкривачів імені письменника Богдана Лепкого та його родини, патріота рідної землі Василя Подуфалого з с. Жуків, що на Бережанщині, котрий своєю працею зумів передати любов до свого краю,наших традицій і залишити це нам у спадок.


         Видання складає вступна частина укладача "У рідної землі черпав натхнення", кілька розділів: "Митець мелодії та слова", "Дарував пісні крила", "Збирач золотих перлин", "Мелодії його душі", "Краєзнавчі дослідження", ілюстрації, абетковий покажчик авторів та назв книг.
       
        У народі кажуть: зробиш добре діло, якщо: посадиш дерево, викопаєш колодязь, посієш пшеницю, напишеш книгу. І Василь Михайлович за все своє недовге життя це зумів зробити, а ще - по краплиночці збирав культурне надбання свого народу, писав музику. І тому мелодії, написані композитором стали вічним пам'ятником його творчості і, неначе, одержали "друге дихання" у новому бібліографічному посібнику "Доля судила жити з піснею. Василь Подуфалий".


    Запропоновані тут матеріали знаходяться у фондах центральної районної бібліотеки, краєзнавчого музею, музею книги.

          Покажчик розрахований на вчителів, бібліотекарів, краєзнавців, учнів та студентів, усіх, хто хоче більше дізнатися про людей рідного краю.

        Присутні мали можливість оглянути викладку книг славного краянина, побувати в своєрідній "світлиці Подуфалого", прикрашеній вишитими рушниками й обрусами.



четвер, 13 червня 2013 р.

Бережанщина - край чудовий: До Дня журналіста - почесна грамота

Бережанщина - край чудовий: До Дня журналіста - почесна грамота:           Журналісти є тими людьми,  праця яких завжди пов'язана з творчістю. Вони, як ніхто інший,  оперативно відгукуються на актуал...

Бережанщина - край чудовий: Логотип бережанця Олега Шупляка найкращий!

Бережанщина - край чудовий: Логотип бережанця Олега Шупляка найкращий!: Логотип до 200-річчя Тараса Шевченка, який малювали художники з усієї України, був відібраний компетентним журі митців-графіків.    ...

Логотип бережанця Олега Шупляка найкращий!


Логотип до 200-річчя Тараса Шевченка, який малювали художники з усієї України, був відібраний компетентним журі митців-графіків.
 
 
           Ним стала робота нашого земляка Олега Шупляка, викладача Бережанської дитячої художньої школи. Він і символізуватиме відзначення  200-річчя Тараса Шевченка в Україні та світі.
 
         На  конкурс було представлено 208 ескізів від понад 100 учасників. Основними критеріями відбору були лаконічність, асоціативність з особистістю Т.Г.Шевченка та ювілейною датою.  Найкращою визнано роботу нашого земляка.
 
 
          Цей логотип стане всеукраїнським та міжнародним символом Шевченківського ювілею і буде використовуватись на буклетах, каталогах, в оформленні інтер'єрів приміщень, де проходитимуть заходи з відзначення 200-річчя Кобзаря.
 

середу, 12 червня 2013 р.

До Дня журналіста - почесна грамота


          Журналісти є тими людьми,  праця яких завжди пов'язана з творчістю. Вони, як ніхто інший,  оперативно відгукуються на актуальні проблеми сьогодення. Слово журналіста має особливу вагу, тому воно повинно бути правдивим та аргументованим. Саме таким його  треба сприймати.
 
 
           З нагоди Дня журналіста в актовому залі Тернопільської обласної ради представники обласної влади, обласної організації Національної спілки журналістів України, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення урочисто привітали працівників засобів масової інформації Тернопілля з професійним святом.
 
 
         Зворушливими були миті нагородження ветеранів журналістської ниви, найбільш активних представників ЗМІ нашого краю, серед яких була і редактор Бережанського радіомовлення Тетяна Будар (Бідзіля).
 
 
       За високий професіоналізм і самовіддану працю, принципове відстоювання демократичних завоювань і свободи слова на Тернопільщині, активну творчу енергію у висвітленні різноманітних сфер діяльності краян та з нагоди професійного свята п. Тетяна Будар(Бідзіля) нагороджена  Почесною грамотою Національної спілки журналістів України.
 
 

середу, 5 червня 2013 р.

Легенди Опілля

Чортів камінь у Лісниках.
 
                                                                                        Чортів камінь, Чортів камінь
                                                                                        За селом, за Лісниками...

                                                                                                                       Генадій Мороз
              Уселі  Лісники, що біля Бережан,  є прадавня гарна церква.



            А недалелеко від церкви вгруз у землю величезний камінь-одинак. І довкола більше ніякого каміння нема...

 
 
              Повідають люди про той камінь таке: збудували собі християни невелику церковцю на горі. А Нечистий подумав, що народ до Бога в такий спосіб підноситься, а хрест цієї споруди мішає йому літати вночі, калічить ноги. Приказав найстарший своїм підопічним чортам взяти по каменюці і розвалити церкву, щоби не стояла на горі. Взяли чорти величезного каменя, несли його, щоби церкву завалити, але нестало їм духу, чи то півні проспівали завчасно, тому впав він недалеко церкви, не завдавши їй шкоди. Так і стоїть той камінь донині, збираючи кожен рік все більшу кількість зацікавлених  духовною історією, легендами  християн, а то і просто подорожніх.

 
 А камінь той лишився тут лежати
Він вріс у землю назавжди.
І, ніби вічний пам'ятник природи,
До себе кличе "Ще прийди!"
                      О.Захарків

 
            Люди передають ці розповіді  з уст в уста, що і послужило до написання даної легенди.